Навчально-науковий інститут агротехнологій і природокористування

 

Зеленський Віктор Анатолійович

 Директор інституту, кандидат сільськогосподарських наук, доцент

 

Інститут агротехнологій і природокористування – ровесник Подільського державного аграрно-технічного університету, історія якого почалася з відкриття сільськогосподарського факультету при Кам‘янець-Подільському державному українському університеті у 1919р.

У складі факультету передбачалося створити чотири відділи: агрономічний, рослинництва, садівництва і городництва та скотарства.

 Основним завданням сільськогосподарського факультету було визначено організацію широкої загальноагрономічної освіти для підготовки наукових агрономічних сил, громадських агрономів-практиків, спеціального персоналу для середньої агрономічної школи, представлення можливості вузької спеціалізації на науковому  ґрунті за окремими галузями сільського господарства. Це був перший на Правобережній Україні факультет, що здійснював підготовку фахівців з вищою агрономічною освітою для села.    Очолив його Сергій Васильович Бачинський, однак посаду він обіймав недовго, бо в 1920 р., у зв’язку з поразкою української революції, разом з іншими викладачами університету покидає батьківщину і від’їжджає в еміграцію. Новим деканом сільськогосподарського факультету обрали Миколу Тимофійовича Геращенка, який керував ним до 1921 р. За пропозицією М. Геращенка факультет поділили на 4 відділи і 8 секцій. Агрономічний відділ мав три секції: агрономічно-екологічна, культурно-технічна і кооперативна.

У 1921 р. на базі факультету було відкрито сільськогосподарський інститут, у складі якого був агрономічний факультет. Після трьох років навчання випускники інституту отримували диплом агронома.

Факультет розташувався в приміщеннях колишнього сільськогосподарського факультету по вулицях Лагерній та Високій. Крім того, міська влада передала йому будинок Інституту щеплення віспи. Нині в цьому будинку по вулиці Шевченка, 35 знаходиться дитяча музична школа. Під дослідне поле виділили колишній архієрейський хутір біля села Мукша площею 79 га. Господарська земельна площа з 1921 до 1927 р. не була постійною, після землевпорядкування орних земель у 1927 р. вона становила близько 300 га.

У 1922-1924 рр. після так званих «соціально-економічних» перевірок студентського складу, з числа студентів виключили дітей священнослужителів та заможного селянства. Офіційними мотивами відрахування були академічна неуспішність і громадянська пасивність. Внаслідок таких «класових чисток» значна кількість молоді опинилася за межами інституту. Так, на 1 липня 1922 р. на агрономічному факультеті навчалося 230 студентів, а після проведення «соціально-економічної» перевірки в 1922-1923 навчальному році – лише 92.

На 1 жовтня 1927 р. на факультеті навчалося 265 студентів, з них 64% були вихідцями з незаможного селянства, 33% - робітників, 3% - службовців. Географічно студентами факультету здебільшого були вихідці з Поділля, Південної Волині, Північної Бессарабії. За національною приналежністю переважну більшість (близько 90%) складали українці, менше було росіян, поляків, євреїв та представників інших національностей.

Перед радянською владою стояло завдання підготувати не лише кваліфікованих спеціалістів, а й виховати переконаних ідейних «... борців за справу комунізму». За дотриманням більшовицької партійної лінії на факультеті стежили партійні, комсомольські та профспілкові осередки, секції незаможників.

Велику роботу серед студентів факультету проводила профспілкова організація. В кінці 1927 р. з 265 студентів-агрономів 239 були членами профспілкової організації. Профспілка слідкувала  за успішністю, керувала спортивно-масовою роботою, художньою самодіяльністю, займалася питаннями соціального захисту студентів: забезпечення гуртожитками, харчуванням, стипендіями та оздоровленням.

Професорсько-викладацький склад агрономічного факультету займався науково-дослідницькою роботою. У 1922 р. вийшли два збірники наукових праць, надруковані на друкарській машинці. Починаючи з 1924 по 1928 рр. регулярно виходили наукові записки, в яких публікувались праці викладачів агрономічного факультету.

У травні 1923 р. на факультеті було організовано студентський агрономічний гурток, який швидко набув популярності серед студентів і вже за чотири роки нараховував 104 члени, що складало 39,2% від загальної кількості студентів факультету. Робота гуртка велася за трьома напрямками: теоретичне поглиблення знань гуртківців,  науково-дослідна і практична праця та поширення агрономічних знань серед селянства. Функціонувало 5 секцій: економічна, фітотехнічна, ґрунтознавча, захисту рослин, зоотехнічна.

Гуртківці підтримували зв’язки з багатьма дослідними станціями і полями України, влаштовували виставки, проводили консультації для населення, обладнали зразковий кабінет агронома у Довжоцькому районі.

Із початком навчально-наукової діяльності агрономічного факультету розпочалася робота з відкриття ряду наукових установ, що мали обслуговувати не тільки наукові та навчальні потреби факультету, а й потреби всього інституту й сільського господарства району. До таких установ належали: дослідне поле і дослідна скотарська ферма, які почали діяти в 1921 р., метеорологічна станція – у 1923 р., контрольно-насіннєва станція – у 1924 р., плодовий розсадник. Ці установи співпрацювали з відповідними державними організаціями або входили до їх мережі. Так, метеорологічна станція з 1924 р. входила до мережі Української метеорологічної служби, контрольно-насіннєва з 1925 р. – до наркомату земельних справ, дослідне поле увійшло до мережі дослідної організації Київського краю з 1926 р. як районне дослідне поле Наддністрянщини.

З 1922 р. факультетом проводилася агрокультурна робота з обслуговування населення краю. Дослідні поля та наукові установи факультету відвідували численні екскурсії, у лютому 1922 р. на факультеті були організовані чотириденні курси по боротьбі з посухою для інструкторів земельного відділу і комітетів незаможних селян. У 1925 р. на базі факультету проводилась перепідготовка вчителів трудових шкіл.

Спільно з редакцією окружної газети «Червоний кордон» та Кам’янець-Подільським окружним земельним відділом сільськогосподарський інститут видавав газету «Подільський господар», в якій друкувалися викладачі та студенти агрономічного факультету. У 1923 р. факультет організував випуск власного видання – журналу-газети «Західноукраїнський господар» накладом від 650 до 3500 примірників. «Західноукраїнський господар» видавався за кошти інституту та спілки друкарів Кам’янеччини, він швидко завоював популярність серед селянства.

Починаючи з 1927 р., агрокультурна робота серед населення активізувалася. Викладачі факультету в селах Довжок, Китайгород, Мукша, та Пудлівці організували зимові селянські школи з поширення агрономічних знань, читали лекції серед населення, проводили екскурсії для селянства в господарства інституту та сільськогосподарський музей, який був одним із кращих в Україні, організовували сільськогосподарські виставки в інституті і в селах, допомагали і брали участь у проведенні Днів урожаю. Крім того, факультет постачав населенню через кооперацію сортове насіння озимих і ярих зернових, кормових трав, щепи фруктових дерев і кущів, а також поросят. Попит був надзвичайно великий, зокрема, у 1922 р. було розповсюджено 8100 щеп.

Завдяки зусиллям викладачів факультету, Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут займав провідне місце серед вищих навчальних закладів аграрної освіти України.

З 1930 р. підготовку агрономів здійснював новостворений інститут технічних культур, поділений на відділи тютюнів, ефірно-олійних і лікарських рослин та сої. До складу інституту входив ботанічний сад, який очолював професор Н.Т. Гаморак. Основним завданням ботанічного саду було обстеження флори Поділля. Сад мав відділи систематики і помології, фізіологічний і економічний, відділ технічних культур і нових рослин, дендрологічний. Працівники закладу на чолі з професором Н.Т. Гамораком проводили фізіологічні досліди з стійкості рослин до умов навколишнього середовища та здійснювали впровадження нових культур для Подільського регіону.

В інституті технічних культур працювали професори М.І. Величківський, В.П. Живан, О.І. Кільчевський, А.Т. Михаловський, І.А. Олійник, В.Г. Чугай та інші. У 1933 р. інститут технічних культур був переведений до Житомира. Таким чином, підготовка агрономів у Кам’янці-Подільському призупинилася до післявоєнних років.

Відомо, що з 1921 по 1928 рр. факультет закінчило 265 студентів. Більшість із них працювала на виробництві – значна кількість стала викладачами в інститутах, технікумах, агропрофшколах. Серед випускників довоєнної пори є доктори наук, професори В.І. Пальчевський, П.П. Бережна, К.А. Бровкіна, Ф.Я. Гаврилюк, П.В. Корчевой та інші. Випускник Е.А. Сороковський захистив кандидатську дисертацію, отримав звання доцента і з 1956 по 1981 рр. працював на кафедрі загального землеробства у рідному інституті.

Випускники факультету 1924-1934 рр. постійно підтримували зв’язки із своїм навчальним закладом. У 1960-1980-х рр. вони приїжджали на зустрічі та конференції до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, залишали свої теплі враження у книзі відгуків і пропозицій музею навчального закладу. Одна з кімнат музею теперішнього Подільського державного аграрно-технічного університету присвячена підготовці агрономів у 1919-1933 рр.

Після повоєнного відновлення діяльності сільськогосподарського інституту у 1954 р. заняття проводилися на агрономічному та зоотехнічному факультетах. Перший курс комплектувався зі студентів Дніпропетровського, Житомирського, Полтавського і частково Львівського сільськогосподарських інститутів. Деканом агрономічного факультету був кандидат сільськогосподарських наук, доцент Микола Сидорович Бабченко, у 1956-1958 рр. факультет очолював Борис Йосипович Хмельов, а наступні 20 років – Гаврило Євтихійович Усик.

З 1956-1957 навчального року на агрономічному факультеті діяло п’ять  спеціальних кафедр: ґрунтознавства і агрохімії (завідувач – доктор геолого-мінералогічних наук, професор Іван Дмитрович Седлецький), загального землеробства (кандидат сільськогосподарських наук, доцент Герман Костянтинович Жабицький), рослинництва (кандидат сільськогосподарських наук, доцент Микола Сидорович Бабченко), фізіології рослин і ботаніки (кандидат біологічних наук, доцент Яків Семенович Завірюха), захисту рослин і зоології (кандидат біологічних наук, доцент Юхим Єгорович Очеретенко). На базі своєї кафедри Ю.Є. Очеретенко створив зоологічний музей, де були представлені близько тисячі експонатів різних тварин.

У 1959 р. відбувся перший випуск агрономів. З 74 випускників двоє (Дорошенко А.О., Драчук Д.Д.) захистили кандидатські дисертації, стали доцентами і довгий час працювали на кафедрах інституту.

В 1960-1980 рр. на факультеті працювали випускники Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту та представники різних наукових шкіл Радянського Союзу: Київської, Львівської, Московської, Омської, Харківської та ін. Частина викладачів були колишніми науковими співробітниками, що мало позитивний вплив на якість навчального процесу. У цей час поступово зміцнювалася матеріально-технічна база факультету: деканат і кафедри розмістились у головному корпусі, який з’явився в 1965 р., до факультету належав також навчальний корпус № 4, для студентів у 1962 р. було збудовано гуртожиток № 1.

В кінці 1978 р. відбуваються зміни у керівництві факультетом. Деканом обрано доцента А.С. Якименка, який обіймав цю посаду до 1983 р. З 1983 р. до 2011 р. факультет (згодом інститут) очолював кандидат сільськогосподарських наук, доцент Печенюк Василь Іванович. Під його керівництвом відкрито кафедри плодоовочівництва і виноградарства та кормовиробництва. Кафедру плодоовочівництва і виноградарства очолив доктор біологічних наук, професор Леонід Миколайович Горєв, кафедру кормовиробництва – доктор сільськогосподарських наук, професор Василь Карпович Блажевський.

        У 2003 р. агрономічний факультет реорганізовано в Інститут агротехнологій.

       З 1998 р. в інституті почала здійснюватися підготовка фахівців з спеціальності «Плодоовочівництво і виноградарство», з 2003 р. – напряму «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», з 2004 р. – «Геодезія, картографія та землеустрій», з 2005 р. – «Лісове і садово-паркове господарство».

         У зв’язку із розширенням спектру напрямів підготовки фахівців в інституті в 2011 р. згідно рішення вченої ради Подільського державного аграрно-технічного університету від 26 травня 2011 р. Інститут агротехнологій був перейменований у Навчально-науковий інститут агротехнологій і природокористування. Сьогодні це великий структурний підрозділ університету із потужним науково-педагогічним потенціалом, сучасною матеріальною базою, який готує фахівців з 4 напрямів підготовки і 4 спеціальностей із загальним ліцензованим обсягом підготовки бакалаврів – 450, спеціалістів – 350 і магістрів – 108 осіб за денною і заочною формами навчання. Окрім 7 спеціальних кафедр до його структури входять науково-дослідний інститут круп’яних культур, ботанічний сад, навчально-науковий плодовий сад, дослідне поле, тепличний блок.

Інститут здійснює підготовку фахівців за напрямами і спеціальностями: «Агрономія» («бакалавр», «спеціаліст», «магістр»), «Плодоовочівництво і виноградарство» («спеціаліст», «магістр»), «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» («бакалавр», «спеціаліст», «магістр»), «Геодезія, картографія та землеустрій» («бакалавр», «спеціаліст»), «Лісове і садово-паркове господарство» («бакалавр»). Сім кафедр інституту забезпечують вищою освітою близько 1000 студентів.

         Науково-педагогічний персонал налічує 12 докторів наук, професорів і  45 кандидатів наук, доцентів. За кількістю викладачів, які мають науковий ступінь і вчене звання, й, відповідно, за рівнем підготовки студентів, інститут займає одне з провідних місць серед аграрних вищих навчальних закладів України.

         За час існування інституту в ньому підготовлено понад 10 тисяч фахівців для народного господарства України.

         З квітня 2011 р. Навчально-науковий інститут агротехнологій і природокористування очолює кандидат сільськогосподарських наук, доцент, відмінник освіти України Віктор Анатолійович Зеленський.